Я в щасті ріс, мужнів у благодаті,
Дарунки долі за належне брав,
Для злої долі не було підстав,
Лише підґрунтя славне для симпатій.
Не вбив, не підпалив і не украв,
У пошанівку батька мав і матір
І, милостиню навчений давати,
Святим себе замало не вважав.
Та, освітивши Словом шлях вчорашній,
Мені раптово стало страмно й страшно, -
Невже і я – хитрун і словоблуд,
І фарисейства повен був мій труд,
І гріх точив моє нутро, мов шашіль.
О визволь, Господи, мене з цих пут!
09.10.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285266
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 09.10.2011
автор: Рідний