Написано під враженням творчості
однієї поетеси нашого сайту...
... Ну так, яка я поетеса.
Так, немає сп́окою в душі...
Думки розлились по плесу
Та вилились в сумні вірші.
Слова заснули в верболозі,
Як очерет́яний кіт...
Думки, думки... Завжди в облозі,
Мабуть іще із юних літ...
Блукають ці видіння
По стінах та по стелі...
Не йдуть до мене сновидіння.
І ніби на "качелях"
Хитнулося сумління,
І перекинулось у ніч...
... Морзянкою холодні зорі
До мене шлють свої думки.
Їх хвилі ніби в морі
Стікають з вогкої руки.
А де же мій вчорашній сон,
Чудне видіння ночі...
Вже вітер краплі змів з вікон
Та сльози вкрили мої очі.
... Яка холодна, довга ніч...
Й видіння, ніби птиці,
Як дорогоцінна крихка річ,
Як райські квіти з криці,
Нишком сховалися в піч...
... Та все одно я їх знайду,
Хоча мабуть вже зранку.
В вірші тривожні переллю -
Рожево новому світанку
Відкрию душу я свою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285403
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2011
автор: Д З В О Н А Р