Напевно, не варто схилятись в обійми твої.
В обох є ще рани і ще пам'ятаємо сльози мої.
Наливаєш у чашку чаю холодного,
Щоб спогади не обпекти.
А я, плачучи на підвіконнику,
Шукаю шляхи втекти...
І, мабуть, краще якби я тоді тобі не дзвонила.
А потім твій голос і ще щось близьке і уже не сила...
"Не напише - кінець" - себе на думці ловила,
А ти писав і я так ці моменти любила...
Напевно, не варто писати тобі ще раз.
Користі жодної, а лише біль від тисячі фраз.
Про тебе нагадує тільки смайлик і в пакетиках чай...
Час пити каву, стирать sms, говорить "Прощай"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285450
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2011
автор: Кошенятко А