Твої роки посивіли на скронях,
Юнацькі мрії тихо розійшлись,
І доленосні зморшки на долонях
Тебе вже не цікавлять, як колись.
До кілометра зменшились маршрути,
І погляд став приречено німим...
Життя давно примусило роздути
Надій на зустрічі солодкий дим...
Ти став на себе вже давно не схожим,
Колишні друзі тихо розійшлись...
І тільки випадковим перехожим
Ти можеш посміхатись, як колись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285510
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.10.2011
автор: Іван Юник