Я сьогодні бачила очі
Дитинства сумного й змореного.
Вони холодом душу лоскочуть.
Надії розпорені.
Прохолодні замурзані пальчики.
Одежина вже кимсь поношена.
Вони, ніби малі самурайчики,
Радістю не запрошені.
Сірий світ із мозаїки бруду
Поглинає барвисті сердечка.
Не знайти рішень жодного суду
Звеселити їх личка.
Я вдивляюсь в маленькі очі.
Хто посмів їх у сум втоптати
І насипав тривоги ночі?
Їм, маленьким, не знати.
Суєтою людською придушені,
Без любові,тепла і достатку...
Чому ж наші душі заглушені
Байдужості латкою?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285578
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.10.2011
автор: Міла Савченко