Кришталево чисте небо пронизане
променями сонця…воно було таким,
А зараз по сіріло…від байдужих людей,
Які дивляться на нього лише тоді
коли збирається йти дощ, і дме вітер.
Люди не звертають увагу на сонце,
тому що воно вже не гріє,
а просто сповіщає нас про свою присутність.
Ми настільки звикли до зелених дерев,
що вони нам здаються красивими
лиш тоді, коли жовті фарби стають звичним.
Ми мовчки топчемо листя,
яке так довго тремтіло від вітру
І лише тепер, коли воно старіє,
та летить до низу, ми помічаємо,
як насправді стало пусто…навкруги…
І як гарно стало під ногами,
Так і хочеться собі його згребти
і покласти в книгу поміж сторінками,
І наступної осені з полиці взяти
так і не прочитану книгу…
Подумавши про себе …. сказати…
«Я знову… став старшим… на осінь…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285639
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.10.2011
автор: Юра...