Степова криниця

Скільки  років  чи  може  століть    
Ця  криниця  у  полі  стоїть.  
Старожили  того  не  згадають,  
Лиш  плечима  повільно  стенають.

Та  один  поважний  вже  дід  
Пригадав,був  маленьким  ще  глід.    
А  тепер  він  крислатий  росте,  
Холодок  на  криницю    простер.

Розчищали  її,  й  молода                        
З  джерела  пробивалась  вода.  
У  днину  погідну  й  негожу  
Зупиниться  тут  перехожий.

В  душу  стомлену  загляда  
Степової  криниці  вода.        
Неба  синь  у  цебрі  іскриться,
 Та  чи  знає  про  те  криниця:

Що  пошани,  а  той  нагород  
Заслуговує  весь  наш  народ...  
Не  солодка  холодна  вода,          
Бо  вплітається  в  ній  гіркота.

Та  вона  є  живильная  чаша,  
Наша  пам'ять  і  совість  наша.  
І  нехай  не  казково  за  мить,    
Та  злікує  все  те,  що  болить...

Серед  Дикого  поля  стоїть                
На  розломі  сейсмічних  століть.  
Подорожнього  так  вигляда  
Степової  криниці  вода.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285680
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.10.2011
автор: Надія Гуржій