Я плюю на закон, так , як і ЗЕКи плюють,
Хоч закони свої, вони пишуть «толково».
Бо у них заблукала заборонена суть,
Де не можна сказати нам єдиного слова.
А закон, як струна, розірветься у мить
І поправки підуть до закону.
Моє серце й понині у грудях щемить,
І болітиме вічно, до скону.
Він для нас має бути завжди лиш один,
Президенту і «Вору в законі»,
Щоб йому поклонялися батько і син,
І ще ті, що бували на зоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285819
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2011
автор: Віталій Назарук