Місяць сьогодні такий чистий і прозорий,
Як наші почуття.
Це тому, що ти
Здмухнула з нього пилюку минулого,
Попіл старих почуттів,
Мов із кришталевої попільнички,
Зішкребла накип недовіри
Та іржу сумнівів,
Вивела плями ран.
Ти промила його сльозами ревнощів,
Протерла хустинкою,
Просякнутою спогадами,
Зігріла полум’ям серця,
Що втратило рівновагу,
Вдихнула в нього життя,
Що не знає спокою
І повісила на стелю світу
Під промені сонця –
Нехай дивує
Усіх.
Моя душа нині
Схожа на місяць,
Бо ти зробила з нею
Те ж саме…
Завтра
Я повішу на небо свою мокру подушку.
Синоптики всіх країн
Змінять свої прогнози,
Тому що почнеться сезон дощів,
Який триватиме аж до глобального
Потепління
Між нами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285987
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2011
автор: Василь Кузан