Я бережу твоїх образ кинджал –
У мене він лежить в старій шухляді.
Іржею вкрився вже його метал,
А ми забули все. Тому і раді…
Та я тепер дістала знову ніж,
Аби на нього глянути й згадати,
Як світ кричав тобі завзято «Ріж!»,
А в небі… плили хмари, наче з вати…
Та враз ударив грім і дощ полив,
Холодний і колючий, наче зрада!
І ніжність, що із губ моїх ти пив,
Сконала від твого каміння-граду.
Залишила на пам'ять я той день,
І слід в душі від гострого кинджала,
Щоб я, в даремну цілячись мішень,
Ніколи знов тебе не покохала!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286009
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2011
автор: Лілія Ніколаєнко