Де ханжість людська проходила,
Там трави схилялися низько,
Їх стрункість вона коробила,
Від крові їх було слизько.
Там плакали гірко дерева,
Беззвучно хитаючи вітами,
Щоб вітер подув на їх зранене,
На сполосоване тіло їх.
Де ханжість людська проходила
Там ріки сплітались косами,
Сварились в нестямі два берега,
Сліди замиваючи росами.
Кричали від горя лебеді
Востаннє увись злітаючи...
Тебе породили нелюді,
О ханжість, чи ти й покаєшся?!
16.09.2003
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286028
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.10.2011
автор: Neteka