Вплітає в коси позолоту осінь
І сріблом відбивається в душі.
У небі на прощання стоголоссям,
Ще прокричать востаннє журавлі.
Летять вони зажурливо далеко,
Складний долають, небезпечий путь.
Із сумом вслід подивляться смереки,
До них їм вітами не досягнуть.
Пожовкли в лузі і дрімають трави,
Поспіть, мої кохані, до весни.
Шепоче осінь, зиму, щоб чекали,
Вона приходить вже до нас у сни.
За вікнами вітри зимУ віщують,
До себе кличуть злую заметіль.
Вони востаннє в димарі ночують,
Щоб з снігу вистелить зимІ постіль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286080
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.10.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)