Я випав з вузлика доріг
На твій поріг,
Кохана,
Немов дитини щирий сміх
Чи перший сніг
Зарана.
Ти ключ просунула в замок
І я примовк
В чеканні,
Твого обличчя ніжний шовк
Губами товк,
Мов п’яний .
Пробач за гіркість самоти,
Бо знаєш ти,
Як в ділі
Напроти всім вітрам іти
Через мости
Горілі.
Віддай мені любов свою,
Мов у раю
Адаму,
Я ляжу плугом у ріллю,
А ні - в петлю
І в яму…
13.10.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286095
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2011
автор: Рідний