Я пам'ятаю нашу мить, останню,
Дощу краплини падали додолу.
Ховав твій погляд в небі таємницю,
Нам про розлуку шепотіли зорі.
Слова, що гріли так - вже охололи,
Мої надії - відлетіли з вітром.
Немає в них більш вільного простору,
Лишилась я твоїм далеким світом.
Я пам'ятаю нашу мить, останню,
Її не буде, мАбуть, вже ніколи.
Розбилось серце бо було з кришталю,
Воно мовчтить і більш в душі не коле.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)