( () )

Серце  ось  так  чорніє  
Щось  у  ньому  помилково  діє
Та  час  пройде  і  то  помарніє
І  мороком  зі  сторони  повіє
Так  ця  темрява  безмежно  сіє
Вона  росте  і  не  затихає
Рве  усе  і  всіх  нікого  не  вдивляє
Постійно  зло  мене  ковтає
Мої  думки  моє  добро  зтискає
Тримає  сильно  і  не  відпускає
Питання  хібащо  якось  виникає
Чому  усе  так  і  нічого  не  минає
Кожного  ж  нас  це  життя  ламає
Всі  пропали,  мене  тоже  немає
Серце  свої  двері  завжди  замикає
І  ніколи  вже  не  відкриває
Воно  любов  кохання  уявляє
В  думках  щось  мене  вмовляє  
І  поступово  світ  росте  і  виростає
Сонце  здавалось  сильніше  сяє
Буря  у  душі  моїй  у  раз  вщухає  
Усе,  нарешті  я  вдихаю
Я  знаю  віршом  цим  утомляю
дурака  ізрідка  але  валяю  
Це  харить  та  я  ще  рота  затуляю
Багато  що  не  вимовляю  
На  якусь  мить  я  ніби  гуляю
І  це  весело  знаєш  я  ще  малюю
Зором  своїм  на  когось  полюю
Можливо  це  ти  душу  твою́

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286233
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2011
автор: Bodinik