Суцвіття жовте

Скажи  мені,  суцвіття  жовте,
Мабуть,  ти  знаєш  на  милю  довше,
Аніж  написано  в  рядках
Книжок  і  сайтах  не  живих,
Де  ж  дух  Природи,  що  жив
В  помешканнях  людських,
Куди  ж  він  безоглядно  зник?

Скажи  мені,  суцвіття  жовте,
Що  поросло  на  міліметрів  сотні
Обабіч  колись  гордої  сосни,
Чи  та  ж  сама  ти  сосна  –  
Перевтілена  її  душа,
Що  перейшла  Небес  мости,
І  вищий  дух  звелів  отут  тобі  рости?

Її-тебе  пустили  під  сокиру
В  холодну  пору,  зимову  днину  –  
До  дня  початку  січня,
Що  зветься  новий  рік.
Нема  в  душі  людській  для  тебе  місця.

Суцвіття  жовте,  скажи  мені,
Де  ж  епітафій  по  тій  сосні,
Кому  ж  зашкодила  вона,
Що  після  свят  пішла  вже  на  дрова?
Чому  прогнали  люди  пам'ять,
Традиції,  відзнаки,  дати  давні  –  
Що  рік  новий  настає,  коли  уже  весна,
А  не  летять  сніги,  у  розпалі  зима.

Суцвіття  жовте,  скажи  мені,
Чи  десь  у  лісу  глибині
Міфічна  папороть  цвіте  –  
Виконавиця  людських  бажань,
Джерело  сокровенності  та  знань,
І  Мавка  її  там  стереже?  
О,  Мавко  таємнича  лісова,
Відкрий  же  людям  
Правду  й  втрачені  знання.

2010  р.  29.09.  10.37.  автобус:  Чортків  –  Тернопіль

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286351
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.10.2011
автор: Ярослав Дорожний