Краватка надто міцно стискає шию,
у кишенях як завжди протяг.
Це,наче атакуючий Землю Марс,
це недопита вранішня кава,
залишена ним на потім.
Він танцює у ліжку квікстеп,
не вимикає праску,
десять разів повертаючись,
щоб перевірити чи зачинив двері.
У нього алергія на срібло,
він любить цілувати своїй дружині ноги
і коли в салаті пармезан, якщо його натерти дрібно.
У нього досить складні стосунки з Богом,
але він напрочуд здібний вірити людям,
хоча й працює майже в "мерії".
Обожнює Боба Марлі і ненавидить,
якщо його посеред ночі будять.
Донедавна ненаситно любив водити швидко авто,
але, коли його почали дратувати світлофори,
вирішив багато ходити пішки.
Йому подобається,
коли випрані речі пахнуть морем.
І він іноді читає еротику нишком.
У нього ніколи немає дрібних,
Він завжди бере до кав'ярні власні столові прибори.
Сусіди час від часу кажуть:
-Ну,він з тих...-крутячи пальцем біля скроні,
що душевно хворі.Словом,звичайнісінький псих.
Він дивиться не на своє зап'ястя,
а дружині у вічі,щоб дізнатись час.
Космічно далекий від приземлених, людських мас.
Бо таким як він дуже мало потрібно для щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286389
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2011
автор: Леона Вишневська