Голубіє небо голубиним пір’ям
І у синю далеч дивляться сади…
Все таке буденне, все таке знайоме…
Вогники далекі, крапельки роси…
Звичні сірі лиця, клопоти щоднини,
Місяця в віконці голубий ліхтар…
Сонце вже холодне, і старий будинок,
І пожухлі трави, й клапті сірих хмар…
Все таке буденне, все таке знайоме…
І набридлі фрази, стерті до дірок …
Остогидла сірість, хочеться вже дива…
Крила в вітру взяти, спритність — в ластівок…
І помчать далеко,в веселкові далі,
Де немає місця сірості, сльозам…
Але ластів’ята полетіли в Ірій,
Своїх крил не схоче дати вітрюган…
Може, краще в руки взяти пензлик мрії,
Барв світанку, квітів, соковитих трав,
Осені, веселки, сонця і надії
Та в палітрі сміху фарби розмішать
І життєву Зебру звичну,чорно-білу
Барвами казково тими розписать?..
Позбирати в парку листячко осіннє,
Пір’я в хмар позичить, у небес — блакить…
Волею святою освятити працю,
Крила змайструвати, вірою скріпить,
Приладнати Зебрі, підкувать удачею,
У життєві далі швидко понестись…
Буду мандрувати на крилатій Зебрі…
З вітром позмагаюсь, з часом поборюсь…
І усі невдачі, і усі проблеми
На барвистій Зебрі я переборю.
Хто читав мій самий перший вірш, що з'явився на цьому сайті, помітив, що перший рядок у нього і "Зебри" збігаються. Справа в тому,що початкаво я його почала писати так,але не вийшло. О сьогодні знайшла свої старі чернетки і вирішила спробувати допрацювати (дописано від слів: "Остогидла сірість, хочеться вже дива" — включно). Тему трохи змінила. Вийшов не ідеал, але й не найгірший мій вірш. Виставляю на ваш осуд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286519
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2011
автор: Marika