Вона взялА легке ім’я Ласунка,
І вдало в шлях вступила поза меж,
Вказівки там немає на керунку,
І трави невідомі поміж стеж.
Ростуть колючки, гострий шип і терен,
Зрадливе молоко з джерел брудних,
Та перейшла крізь міст на другий берег,
Там квіти й світло сонця полонин.
Лише ті квіти мають осуд в місті,
Урбан не в силі зрозуміти їх –
Цинізм, табу і хтивість в його тісті,
На радість він клейма поставив гріх.
В саді, що простягнувся за рікою,
Вона ступала між смачних плодів,
Спожила вільно так, була ж собою,
На суші, в горах, хмарах й на воді.
Пройти углиб просторів між кропиви,
Бо сад алею має не одну!
Де не ступала ще нога зваблива
В чудес химерних дивну сторону…
15.10. 00.15.
присвячено, зрозуміло кому...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286541
Рубрика: Присвячення
дата надходження 16.10.2011
автор: Ярослав Дорожний