Бачиш, матусю, колишуться віти,
Бачиш, як тихо схиляються квіти, –
То я до тебе протягую руки
Через далекі й тривалі розлуки.
Чуєш, як щебет пташиний лунає,
Чуєш, як вітер у лузі співає –
То я до тебе гукаю, рідненька,
Кажу спасибі тобі, моя ненько.
Ти відчуваєш, як серденько стука,
Мов тятива натяглася у лука, –
То я до нього торкаюсь рукою,
Серцем своїм, що назавжди з тобою.
Ти пригорни мене ніжно до себе,
Тільки без сліз, тільки плакать на треба.
Хай заспокоїться серденько, нене,
Що найдорожче у світі для мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286652
Рубрика: Присвячення
дата надходження 16.10.2011
автор: В. Гроз