Обвітрений осені час
На мить зупинився над світом.
І в котре зворожує нас,
Мов казкою, бабине літо.
Стою над прозорістю плес,
Де сонце купає проміння.
Стою під блакиттю небес,
Де тихо пливе павутиння.
Воно у повітрі блистить,
Окутує гілку берези,
І клен від такої краси
Не п’яний, але й не тверезий.
У золоті кожен листок
Торкає вуаль павутини,
Де сонця червоний клубок
Ховався у грона калини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286654
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.10.2011
автор: В. Гроз