Як археолог геть брудний від пилу
Ти крок за кроком всю мене обмацав.
Ось шар тонкий – я тут була щаслива,
А ось у цьому зводила палаци.
Копай ще глибше. Далі будуть вальси
І той, що найгарніший в Мендельсона.
Шкода... як потемніла вже тераса
Де всі сніданки лиш на дві персони.
Копай, копай, бо ще ж не все відрито.
В оцім тунелі є найцікавіше.
Он схованка. Там не хотілось жити
Траплялося. Та це я так, між іншим.
А он ліхтарик із розбитим скельцем,
Бо темряви жахалася з малечку.
Ось фото на шматки - не знаю де це.
Мабуть, тоді як планувала втечу.
Ну як тобі блукати в коридорах
Де вицвілі портрети, як примари?
Тут все сильніше в очі ріже порох
І задощити обіцяють хмари.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286711
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2011
автор: Журавка