Ліс здалеку густий шумить,
І гріє сонячне проміння квіти.
В струмочку десь вода бурлить,
Береза розпустила віти..
Он де поляна чарівна,
Прекрасна теплая погода.
А дівчина іде одна,
На серці в неї прохолода.
Біля струмка ходу спинила,
рука торкнулася води.
У відповідь та забурлила.
Солона стала від сльози,
Що впала краплею в струмочок...
Ті сльози течія знесла,
обличчя дівчини умила.
Та смуток серця не змогла,
Печаль ту сильну не розбила.
Пройшли роки, загоїв рани час,
В струмочку висохла вода...
Лиш дівчина свою тугу ураз
Забути не змогла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286726
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2011
автор: _Lills_