* * *
Покидаючи гілочку рідну,
Листя гірко її цілувало,
І засуджено вітром гойдало
Тіло згодом, що впало негідно...
По землі простягнулось багато
Тих, що стали нелюбі та зайві,
Часом зраджених, наче кульгавий
Пес старий, що ніс службу завзято...
Без любові марніти, страждати,
Під дощем, під ногами вмирати,
Буде листя тепер до весни.
Споганілій та чорній тополі,
Як жебрачці без ради та долі,
Ще прибуде те листя ві сні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286752
Рубрика: Стихи, которые не вошли в рубрику
дата надходження 17.10.2011
автор: Dragon`s_smiles