Мій світлий друг, Тобі – вітання!
У цей святковий день я знов
Не можу стримати бажання
Засвідчити свою любов!
Ти – така сонячна людина!
Притягує тепло Твоє.
Хоч простодушний, як дитина,
Таким лишайся, як Ти є!
Бо випромінюєш собою
Невичерпаний оптимізм.
Нехай обходить стороною
Безбарвних сутінків цинізм.
Коли летять події, люди,
Життя з прискоренням тече,
Так важко роздивитись чудо
У хибних сутностях речей!
Ти заслуговуєш на щастя
Не штучне і крихке, як скло,
А істинне, живе, природне,
Одразу не збагнеш його.
Бо справжнє щастя – це метелик,
Що раптом сяде на плече…
Якщо не затамуєш подих,
Брутально схопиш, - він втече.
Я зичу щиро і невпинно
Від всього серця, як ніхто,
Аби метелик цей чарівний
На день бував разів по сто,
Щоб дихав Ти на повні груди,
Щоб вільним був, неначе птах,
Щоб не відчули близькі люди
Спустошеність в твоїх очах.
Стереотипи геть! Бажаю
Парадоксального злиття –
Гармонії душі і серця!
Це – квінтесенція життя!
16 липня 2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286802
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2011
автор: Лія Квітка