З журбою в шахмати ми грали
Вона своє розповідала
Казала, що колись було
Казала щоб не міг забути…
Ми довго з нею танцювали
Вона все далі розмовляла
Казала що іти не хоче
Журба залишиться в мені
Вона говорить, все що хоче
Не смів тривожить монолог
Бо заворожить мої очі
І не відпустить ні на крок
На однині вона приходить
Сміється, і очей не зводить
І дивиться у глиб душі
Де крапля радості палає
Вона красива й неповторна
Дурманить голову мою
Говорить разом ми потонем
У болі, жалю… не стерплю
Вона веде кудись у далі
І манить за собою в даль
Чого ти хоч від мене? Зжальсь
Тебе благаю і молю
І не стерпів… заполонила
Пішов за нею я у даль
Та крапля радості горіла
Вона кидала журбу в жар
Журба зі мною гомоніла
На самоті той монолог
Та радість ту не погасила
Відстала… й полетіла в даль
Все тіло крапля охопила
І спалахнула в ясний час
І сонце радісно світило
Який я радий бачить вас
Який я радий бачить всіх
Всіх моїх друзів і близьких
Радіти, радий з вами я
Нехай летить журба моя
Не був від тоді в самоті
Зі мною поруч, тут усі
Яким я вірний, вдячний дуже
Й не полишають в однині…
Забув я шахматні ходи
Веселий дзвін луна у вухах
Побачу все що я хотів
Журбу залишив я з нічим
Журбу покинув в самоті!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286855
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2011
автор: PhilosopH