Міль не птаха,
Це маленька колібрі,
У пожовклих від вічності астрономічних альманахах,
І зіпрілих у прах сторінках старозавітної Біблії,
Ми знаходили собі те що вважалось необхідне,
В те що ми вірили сліпою вірою,
Нам воно здавалося таке рідне,
І ми й далі міряли це мірою сірою.
Міль не птаха,
Це маленькі дракончики і летючі змії,
Іменами різними від Ягве до Аллаха,
Посередині десь загубилися і наші з вами мрії,
Ледь про те незабутнє що забули ми,
Я не знаю а чи буде ще така інша можливіть,
Так повільно змінюються на планеті цій її доні і сини,
Умираючи з часом те їхне коли вони були щасливі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286862
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2011
автор: Галина Глина