Я лину, я біжу, тікаю...
У повінь слів,до неба ввись,
Твого покаяння чекаю,
Молю тебе, прошу – озвись…
Луна летить – безмовний подих
Відтяв твій голос назавжди.
А в пам’яті дитячий дотик
І шепіт зболений "Зажди"...
А що чекати? Буйний вітер
Осіннє дерево роздяг
Папір і ручка, теплий светер -
Це все, що треба для бродяг.
Я, люблячи тебе к друга,
Порад чекала хоч вві сні,
Та налетіла чорна туга -
Ти зник, як ночі навісні.
Це дим, туман, мара проклята,
Що ходить слідом день у день
А я – дурна. Душа затята.
Що лиш склада пустих пісень...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286925
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2011
автор: Марічка_Київ