Моя провина у цій ностальгії,
Прірві думок і в трепеті душі.
Моя провина у забутій мрії,
Яка ридає десь на самоті.
Я не знайду тут шляху повернути.
І не потрібно цього, все пройшло!
Я хочу так, хоч не змогла забути
Ні щастя пісні, ні очей тепло.
Та без зупину рухається всесвіт,
У нім залишились лише рядки
Із тисяч писаних життєвих текстів
За місяць,рік... які створили ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286930
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.10.2011
автор: Галина Кудринська