В старому Львові, що не крок то кава
І тістечка – принади тягнуться до рук.
Зліва цукерки, кава поруч – справа,
Тут запах лине, як мелодій звук.
Разом із запахом справжнісінької кави,
Пісні лунають, духмянять торти.
Ми залишаємо усі буденні справи,
Ідемо пити каву знов сюди.
Бо кава львівська, як і львівське пиво,
Емблема міста, хоч насправді – лев.
Люблю це місто, древнє і красиве,
Пишатись буду ним, поки не вмер…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286982
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2011
автор: Віталій Назарук