І дні проходять і літа без крил летять,
І пори року мов калейдоскоп природи.
І спогади в думках ,як у кіно промиготять,
І сьогодення зменшує поволі свої оберти.
У віці зрілому, та в почуттях, як молоді,
А зупинити час, поклятий час невзмозі.
Не хочемо признатися й собі,
Що осінь золота та сива на порозі.
Та кожної пори своя краса:
Весна буя, її навипередки літо доганяє.
Осінь статечною ходою проминає,
А зимонька, накривши килимком
Земельку, як дитя плекає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287024
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2011
автор: Вразлива