Палітру спогадів поклала на віконня,
Зібралася намалювати істину спросоння.
Червоний кинувся відразу в очі
і на папір впевнено скочив.
А чорний з тиха так підкрався,
Що від червоного куточок лиш зістався.
Махнула пензлем..біла пройшла злива...
Я зрозуміла істина моя - це я щаслива!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287075
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.10.2011
автор: Вільна птаха