* * *

І  в  темноті,  коли  вже  не  буде  зайвих  тіней,  я  простягну  до  тебе  руку.
На  зламі  подиху  старатимусь  доторкнутись  до  твого  серця.
Буду  йти  повільно,  щоб  кожною  клітиною  відчути,  щоб  запам*ятати.
Нестримно  тебе  бажаючи,  все  ж  зупинюсь,  щоб  спочатку  сповнитись  твоєю  присутністю.
У  тиші  складатиму  пазли  з  твого  дихання,  щоб  при  світлі  побачити  картину.
Твоє  почуття  буде  мене  тримати  близько.
А  твій  майбутній  дотик  затримає  час,  щоб  перетворити  у  нескінченне  блаженство.
Слова  вже  не  допоможуть.  Дотики,  напевно.  Стук  серця  відкриє  правду.
Ту  істину  нашого  буття.  Адже,  ми  створені,  щоб  любити.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287082
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2011
автор: Empty Heart