Я люблю старі парки,
Де давно вже ніхто
Не згрібає зі стежок
Пожовклеє листя,
Де доріжки вузькі,
Де співає вербі
Колискову веселий
Гульвіса-вітрисько...
Клени тихо шумлять
Небесам в вишині,
Птахам-хмарам, що линуть,
До сонця ясного,
Стару казку, яку
У годину ясну
Трьохсотлітні дуби
Шелестіли дорозі.
Під ногами листва —
Ковдра тепла землі,
Золотий листопад
Сипле зорі під ноги.
Загубились у них
Літні ночі і дні,
Сонця промінь гарячий
Заблукав у тривозі.
І в погаслій траві
Осінь плаче сумна
І збира намистинки роси
По дорозі,
Павутинку із хмар,
Нитку ясних заграв...
Тихо дні все низає
На стежини й дороги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2011
автор: Marika