Як довго ти їздив по світу
А я все просила небес...
І з сумом я заздрила вітру,
Який обіймав десь тебе.
Сьогодні столиця, а завтра десь далі
Чекання це вічний неспокій.
Жену я від себе жалі і печалі
Так важко душі одинокій.
Вогонь в каміні лиже дрова
Іскриться в келиху вино.
Я прагну твоєї любові
Завжди! Знов і знов.
З тобою щастя в дім заходить,
Тебе напевно любить БОГ!
Та мало часу нам відводить,
Всього лиш сто годин на двох...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287117
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2011
автор: Людмила Лайтер