Як же це боляче - не вірити у себе
У власні сили, щастя і талант.
Заплющить очі і лежати просто неба.
А десь у душі сумує музикант.
Замислитись: чи варто, чи не варто
Продовжувати шлях у далечінь...
Коли у кожного подвір'я стоїть варта
Все менше й менше залишається сумлінь.
Образливо, коли ти хочеш знову
Щоміць кричати, та всі люди сплять.
Душа моя не знає післямови -
Що сталося, того не наздогнать.
Настане час подумати про вічне.
У кожного на це своя пора.
Я знов заплющу очі... Символічно...
І видам правду серця на-гора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287347
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.10.2011
автор: Vokhanya