І знову біль, коли летять роки,
Які приводять через час до втрати,
І завмирають в смутку береги,
Які не хочуть повені чекати.
Підмитий берег звалиться униз,
Ріка життя несе його у далі,
Під вечір пробіжить водою бриз,
Наступить час розлуки і печалі.
Ми винні в тім, що мить не берегли,
Хоч і понині, ще сіяють зорі,
Життєва річка плине до пори,
А потім губиться у вічнім морі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287377
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2011
автор: Віталій Назарук