Нас мільярди на Землі

Стою  оце  біля  вікна,  
А  там  -  далека  далина:
Мости,  заводи,  труби,  дим,
Літак  під  небом  голубим.
Хоч  всю  планету  обійди  -
Людські  повсюди  є  сліди.
От  я  й  подумав:  чом  би  й  ні  -
Піти  в  мандрівку  і  мені!
Морями,  сушею  пройти
І  щось  цікаве  там  знайти.
Перегорну  туди-сюди
Сім  тон  словесної  руди,
Цікаве  слово  віднайду...
Отож,  я  вирішив:  піду!
І  аж  душею  звеселів:
Це  ж  нас  мільярди  на  Землі!
А  скільки  вивітрилось  прахом?
(Земля  їм  пухом,  бідолахам).
Але  й  живих  мільярди  нас
Сміються  й  плачуть  водночас.
Мільярди  рук...  Мільярди  ніг...
Я  уявить  собі  не  міг,
Яка  ж  це  сила  інтелекту
Облагородила  планету!
І  цей  багатоликий  Розум
Відверне  будь-яку  загрозу.
Проте  ці  висновки  прості
Не  дуже  тішать  у  житті.
Кажу  ж,  нас  тут  мільярди  є
І  кожен  дбає  за  своє!
Бо  світом  править  інтерес
І  там,  де  гроші,  там  прогрес.
А  там,  де  бідність,  там  біда
Голодних  діточок  гойда...
Живемо  всі,  як  на  вулкані,--
Багаті,  бідні,  ситі,  п"яні,
Та  ще  й  поділені  на  зони.
Тому  й  претензії  резонні.
Там  зони  вільної  торгівлі,
Там  зони  від  податків  вільні.
Є  зони  митні,  зони  впливу,
Тюремні  зони  й  особливі.
Немає  тільки  зони  щастя,
Тому  й  живемо,  як  удасться.
Втопаєм  в  розкошах.  Бідуєм.
Як  треба,  лозунги  скандуєм.
Одних  підносим,  інших  топчем
І  не  вважаєм  це  за  злочин.
Над  нами  висне  жах  терору  -
Таки  суспільство  наше  хворе!
Бо  люди  гинуть  безневинно
І  краю  лихові  не  видно.
Кому  на  руку  страх  і  стрес
І  чий  у  тому  інтерес?
Питання,  звісно,  риторичне,
Давно  обкатане  і  звичне.
Де  ж  правда  тут,  передовсім,
Коли  думок  -  мільярдів  сім!
Когось  ляка  чума  глобальна,
Когось  інфляція  обвальна;
Того  грабують  безпардонно,
А  в  того  статки    -  за  кордоном!
Тому  й  думки  у  всіх  різняться
І  сни  у  всіх  окремі  сняться.
Та  всі  гуртом  бояться  СНІДу,
А  в  судний  день  -  кончини  світу.
Усіх  хвилює  рух  озону
Над  полюсами  по  сезону.
До  НЛО  вже  якось  звикли  -
Чи  тут  вони,  чи,  може,  зникли.
І  можна  "фанів"  зрозуміти,
Коли  футбол  крокує  світом.
Тож  тільки  спільний  інтерес
Дасть  у  взаєминах  прогрес.
І  нам  до  спільної  мети,
Хоч  як  не  важко,  треба  йти!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287475
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.10.2011
автор: Дощ