Я стою на узбіччі. Повз мене проносяться фури.
Я не маю наснаги і сил, щоб цей біль подолати…
Знову лізуть у вічі вчорашніх снігів кучугури.
Я іду не туди… Я стою? Я не можу стояти!!!
Навкруги – ціле море із інших людей, зовсім інших.
В них немає тебе. В них немає життя, розумієш?
Я стою на землі. Я одна. Я самотня і грішна.
Я блукаю життям… І, на жаль, ти мене не зупиниш…
Я вигадую дім, там, де я не така. Дуже справжня.
Там, де квіти і сад. Сміх дитячий і сонце у вічі…
Знаю точно – прийду, щоб лишитися в ньому назавжди.
Ну, а поки що я все стою на життєвім узбіччі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287518
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2011
автор: Котенок