Золавих днів кульгавить потороччя —
Снивить сум у сірім клоччі,
Обшарпує осені сонце останнє з беріз,
Навпомацки й підбігцем ховається в ліс.
Камін. Кармінне полум’я розгонить лють.
Я дихаю теплом його в зажурі вечоровій.
Так тихо… за вікнами вітри снують:
— Ти вийди на холодів німу розмову.
— Не хочу. Хай ячать собі про скруту.
Темніє. Заплющує вже вечір очі.
Мені ще літні сни не хочеться забути.
Ловити сніг на скроні — я не хочу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287570
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2011
автор: *SELENA*