Рік тридцять третій, проклятий будь, роче,
Нестерпна жаль стискає розум мій,
Немов сміється смерть і з радістю регоче,
Над мертвими, над тими хто іще живий!
На коренях і на гілках зростали діти,
А хліб -то лиш ночами снився запашний,
Їм не судилося дитинству порадіти,
Епоха не розбитих, а розстріляних надій...
Дітей земля з слізьми приймала,
Смерть і на цьому свій не зупинила біг,
І мати з ненавистю убивала,
Неначе звірину, дітей своїх....
Рогатий все сміявся та радів,
Але на цьому не скінчився час,
Лиш Бога побороти не зумів,
Суддя йому сьогодні кожен з нас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287728
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2011
автор: IceHeart