І знову лине вдаль дорога,
Перисті хмари і поля,
Летить все далі якомога
Примерзла інеєм земля.
І залишається позаду
Усе, що вітер завіва:
Крупинки білі зорепаду.
Летить пороша снігова.
А впереді – ні не заграва,
Хоч десь далеко обрій мріє,
Не лист сріблястої купави –
Зимове сонце то жевріє.
Воно не світить і не гріє.
Воно холодне, як зима.
Як біле мило, тане, мліє,
Але тепла уже нема.
Все лине й лине вдаль дорога,
А по боках тікає світ.
Летить все далі якомога
У чужий край холодний лід.
23.12.2008р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287784
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.10.2011
автор: Анастасія Витрикуш