Осіння сповідь

Осінній  ранок.Молитовна  тиша
Над  головою  куполом  висить...
Листок  осики  неба  дзвін  колише,
Відбитий  в  перлах  свіжої  роси.

Осіння  сповідь.Храм  старого  лісу-
Немов  причасник  перед  ним  стою...
Підняли  сосни  прИсмерку  завісу
І  обкурили  ладаном  мою

Ще  сонну  душу,смутком  оповиту...
І  обтрусили  всі  мої  жалі...
Здригнулись  гори  голосом  трембіти,
Гойднули  хмар  застиглі  кораблі.

І,наче  всі  мої  душевні  рани,
Багряне  листя  висипала  осінь...
Так  невагомо  в  падолисті  тане
Моя  молитва,світла  й  безголоса...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287911
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.10.2011
автор: Наталя Данилюк