Ми проживаємо у світі
Густої та пустої тьми
У світі, де щасливі миті
Згасають ще маленькими дітьми.
Ми всі повинні тут мовчати
І не пускати в голову думки
Так хочеться в весь голос закричати
Залити своїм криком всі дірки.
Ми можемо кричати в повні груди,
Та голос наш залишиться німим!
І не почують нас "великі" люди,
Що роблять світ холодним і пустим.
Для них важливими є тільки гроші
Їм байдуже, що десь у цій пітьмі
Вмирає в голоді й болючій тиші
Мале дитя, покинуте людьми.
Вони не думають, що хтось ради копалин
Втрачає своє щастя й майбуття.
Та їм потрібні нафта, газ, метали
Їм неважливо хто за них віддасть життя!
Вони будують все нові будинки,
А хтось немає дому для сім`ї!
Вони купують собі власні ринки,
А ми не можемо зігрітися в зимі.
Хтось за останній хліб тримається щосили,
А в них собаки м`ясом лиш живуть!
Комусь не вистачає більше сили,
Зате вони багатими помруть!
Прокиньтесь люди! Закричіть щодуху!
Ми зможемо здолати страх і біль
Ми не раби! Ми створені для руху.
Ми вилікуєм світ від цих падінь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287981
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.10.2011
автор: Nionela