Постели мені постіль, гуцулочко,
Синьо-білу гарячість снігів,
Прилечу я з сумного провулочка
Шалом-вітром карпатських верхів.
Упаду метеором-зірницею
До твоїх надчутливих долонь,
Зрозумій ти мене і збагни ціну
Посивілих від щастя скронь.
Натруси всюди трав зачарованих,
В узголів’я – розкриті уста,
Зблисне посмішка, ледь засоромлена,
Незаймана, наївна, свята.
І тоді верховинцем намріяним
Через стрій всюдисущих розмов
Простелюсь, мов барвінок несіяний,
Незалежний, як горда любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287985
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2011
автор: Вільховий