І знову дежавю.
Там, за вікном, –
Сотні мостів, доріг
Летять.
Мелодію свою
Б’є дощ, не знаючи утом.
І мерехтять
Безлічі ніг,
Розносять парасольки,
Як дольки
Апельсину
Різнокольорові,
Неначе квіти у корзині
Чудові...
Вони лишаються далеко десь.
Тікаючи, тікає світ увесь
Від осені.
Її не прошено.
Однак.
На вікнах крапелинки
У безлічі, як горошинки.
Так...
Сохнуть квіти,
Поламані дощем,
Ці пізні квіти.
Разом із днем
Червоний лист ще поглядом ловлю,
Як осінь,
Дежавю...
16.09.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288012
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.10.2011
автор: Анастасія Витрикуш