Ми піднесені вітром були,
І розбиті,об скелі безсилі.
Про коханих десь хмари гули,
Та бувають лиш сплески і хвилі.
Ми пташками летіли кудись,
Щоб спіймати отой клаптик неба.
По щоках іще сльози лелись,
Нам давно вже розтатися треба.
Твоя стежка веде до тепла,
А моя,кудись,там де ніч.
Я промовлю коханя нема,
І згублюся в потоках узбіч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288064
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2011
автор: Колос надії