Легка поволока під віями, не дихаю.
Лиха, бездоганна твоя любов
Розвіялась і втекла до зірок.
Янгольська, світла,червона й гірка кров твоя
Заповнила мої вени мріями
Полонила мій рай і в пекло
Перетворила буття моє
Сьогодення скапує воском зі свічки.
У моєму храмі багато місця
Нехай горять лампадки твоїми вогнями
Очами твоїми примарами
Скельцями, чорними шпанками
Торкаєш мене окаянную
Грішну святими словами
Там, де менше всього чіпали
Чіпляєш, чекаєш ночі
Кісточкою ядерного розоцвіту
Під чорним крилом окриляєшся
Поклянись,що сьогодні востаннє
Без мене, у небо, чи як учора? зцураєшся?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288402
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2011
автор: Ольга Ратинська