Лиш сонечко тихо сховає проміння,
І вітер почне розносити пітьму,
Я миттю піду і нажарю насіння,
Адже у цю ніч я чекаю куму.
Кума моя мила, чемна є жінка,
Бо любить навідувать часто мене,
Далеко ходити велика їй лінка,
Тай кум мій нещасний – створіння разне.
Люблю я дивитись, як лізе у вікно,
До мене кума серед ночі,
І хоч навкруги не так уже й людно,
Та у неї чомусь налякані очі.
На весь цей концерт я збираю сусідів,
Квитки тут дружина моя роздає,
У мене їх ящик, дарма, що ще дідів,
Адже як за новий кожен гроші дає.
Частенько на шоу і кум мій приходить,
Від цього у хаті нема зайвих місць,
Адже такий бойовик, як її тут знаходить
Якщо ні, то він вдома печінки її з’їсть.
Ви знаєте, кажуть, що тяжко живеться,
Та просто усе це від лінощів йде,
Адже аби як, а кума десь знайдеться,
І на шоу таке кожен гроші знайде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288585
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2011
автор: Чорний Кіт