Усе робив, як-то годиться,
І все до самозабуття,
Бо сподівався - повернеться
Не задом, передом життя.
Не повернулося. І знову
Великі коршаки й малі
Життя це рвали по-живому,
Так, ніби був кінець Землі.
Вже роки снігом заплелися,
Душа втомилася від скрут.
В ярмо брехні таки впряглися –
Вона затисла, наче спрут.
Немає віри ні до чого,
Зневіра тягнеться хвостом.
Мовчить Всевишній, бо до нього
Багаті ринули гуртом.
І хрестяться, і б’ють поклони,
І благодійність роздають.
Але мовчать в церквах ікони
І в тиші думу сумно в’ють.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288768
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.10.2011
автор: Г. Король